Лоло і Момон: двоє хлопчиків із «Титаніка», яких мама впізнала за фотографією

Двоє дітей без імені

Уранці 15 квітня 1912 року пароплав «Карпатія» підбирав із крижаної води рятувальні човни «Титаніка». В одному з останніх були двоє маленьких хлопчиків — років чотирьох і двох. Вони говорили лише по-французьки, а поруч не було нікого, хто знав би, як їх звати.

Газети невдовзі назвуть їх «сирітками „Титаніка“». Але сиротами вони не були. Далеко за океаном, у французькій Ніцці, на них чекала мама й не знала, що її діти взагалі були на тому кораблі.

Великодні вихідні, які не скінчилися

Їхній батько, Мішель Навратіл, народився 1880 року в містечку Середь на території сучасної Словаччини. 1902 року він перебрався до Ніцци й став кравцем. 1907 року в Лондоні він одружився з італійкою Марсель Каретто. Наступного року народився син Мішель, а 1910-го — Едмон. Удома їх звали Лоло і Момон.

До 1912 року шлюб розпався, і хлопчики жили з матір'ю. На Великдень вони поїхали на вихідні до батька. Коли Марсель прийшла забрати дітей, їх уже не було.

Через Монте-Карло й Лондон батько з синами дістався Саутгемптона. 10 квітня вони піднялися на борт «Титаніка» пасажирами другого класу. Квитки батько купив під чужим ім'ям — Луї Гоффман. Схоже, він збирався почати з хлопчиками нове життя в Америці.

Останній човен

У ніч на 15 квітня «Титанік» зіткнувся з айсбергом. Батько вдягнув синів і посадив їх у складаний човен D — останній, який устигли спустити на воду. Сам він залишився на кораблі й загинув разом із більш ніж півтора тисячами людей.

У човні пасажир першого класу годував хлопчиків печивом. А на «Карпатії» їх узяла під опіку пасажирка першого класу Маргарет Гейз, яка говорила французькою. У Нью-Йорку вона забрала дітей до себе додому, поки шукали їхню родину.

Фотографія, яка повернула дітей

Хлопчики не могли пояснити, хто вони й звідки. Знали лише свої домашні імена. Газети по обидва боки Атлантики друкували їхні фото й прізвиська — Лоло і Момон — у надії, що хтось їх упізнає.

Їх упізнала мама. Марсель Навратіл побачила знімок своїх синів у газеті. Компанія White Star Line, власник «Титаніка», перевезла її до Нью-Йорка на пароплаві «Океанік». 16 травня 1912 року, через місяць після катастрофи, мати знову обійняла своїх дітей. Невдовзі вони разом повернулися до Франції тим самим «Океаніком». Збережена фотографія Бібліотеки Конгресу США показує обох хлопчиків на колінах у матері — її опис згадує і чуже ім'я «Гоффман», і домашні прізвиська.

Могила під чужим прізвищем

Тіло батька знайшли в океані й доправили до канадського Галіфакса. Через прізвище Гоффман із квитка його вважали євреєм і 15 травня 1912 року поховали на єврейському цвинтарі Барона де Гірша. Справжнє ім'я людини, яка врятувала своїх синів, з'ясувалося вже згодом. Цю історію докладно описує Encyclopedia Titanica.

Що було далі

Едмон став архітектором і помер 1953 року у віці 43 років. Мішель-молодший прожив довге життя: здобув докторський ступінь, став професором філософії в Монпельє й помер 30 січня 2001 року у віці 92 років. Він був одним з останніх живих пасажирів «Титаніка».

Чому ця історія — про родинне дерево

Історія Навратілів показує, як легко загубити людину, коли губиться її справжнє ім'я. Два хлопчики мали лише домашні прізвиська. Батька записали під вигаданим прізвищем, тож навіть похований він як інша людина. Родину знову з'єднала одна фотографія з правильним підписом.

Так само працюють і наші родинні архіви. Фото без підпису через пів століття стає фото незнайомців. Прізвисько без повного імені нічого не скаже правнукам. Тому варто записувати повні імена, дати, місця, а поруч — і ті домашні імена, якими людей кликали рідні.

Як не загубити імена у власному архіві

1. Підписуйте кожне фото повністю. Не «бабуся з дітьми», а «Ганна Петрівна Коваль (1931–2014) із синами Іваном і Петром, Полтава, літо 1962».
2. Записуйте домашні імена поруч зі справжніми. Лоло і Момон — чудові прізвиська, але без повних імен їх ніхто б не знайшов.
3. Зберігайте історії змін. Якщо хтось змінив прізвище після шлюбу, еміграції чи з інших причин, запишіть обидва варіанти й причину.
4. Позначайте, звідки відомості. «Зі слів тітки Олени», «з метричної книги», «з листа 1975 року» — так нащадки зможуть перевірити.

Схожі історії ми зібрали в статті «Одне коріння — тисячі доріг» про Енні Мур з острова Елліс. Інша справжня історія — про хлопчика, який через 25 років знайшов маму, — у статті «Довгий шлях додому». А якщо хочете почати власне дерево, прочитайте як скласти родинне дерево з нуля.

Почніть своє родинне дерево в AEEVOX — додайте людей, їхні повні імена, домашні прізвиська й фото з підписами, щоб ваші нащадки знали, хто є хто.

Джерела

• Library of Congress — Survivors of the Titanic disaster (фото Мішеля й Едмона Навратілів із матір'ю, 1912)
• Encyclopedia Titanica — Michel Navratil
• Titanic Inquiry Project — RMS Oceanic

Усі зображення в цій статті — художні ілюстрації та реконструкції, створені для AEEVOX. Це не історичні фотографії й не портрети реальних людей.